Звучать Шевченкові слова...

2019-03-11

В історії кожного народу є імена, які він свято береже у своїй пам'яті і з великою любов'ю та повагою передає з покоління в покоління. Таким для нас, українців, є ім'я Тараса Шевченко. Не було і немає в Україні поета, який був би йому подібний. Не було у неньки України сина, який так ніжно і віддано любив свій народ і так страждав за нього.

Слова й діяння великого Кобзаря співзвучні з сьогоденням. Його каторжний шлях боротьби з кріпосництвом, можновладцями, людськими слабкостями вражає уяву тих, хто здатен до співпереживання й відчуття прекрасного. Тернистий шлях власної долі генія українського народу був наскрізь пронизаний устремлінням принижених прорватися крізь грати духовної задухи до зірок волі. Поет жив за кордоном честі: нічого для себе — все для людей.

Багато років пройшло після смерті Тараса Шевченка. Але його поезії, його картини забути неможливо. Вірші Кобзаря завжди на слуху. Вони підтримували українців під час багатьох війн, бідування, під час пошестей і голоду. Вони ставали наче добрими порадниками у скруті, бо написані з такою щирістю, що душа бринить від щастя чи від туги.

Пам’ятну дату народження генія у нашій школі відзначили різноманітними цікавими подіями. Вчителі української мови та літератури разом з учнями провели комплексний захід «Звучать Шевченкові слова…», під час якого згадали вірші геніального поета, прослухали інсценізацію поеми «І мертвим, і живим…». У вестибюлі була оформлена виставка творів Тараса Шевченка. Слова пісні «Думи мої, думи мої…» у виконанні Назарія Пойди нагадали присутнім вічні істини, які ніби говорить сам український народ:

«Нехай душі козацькії

В Украйні витають —

Там широко, там весело

Од краю до краю…»