Пізнавальна дводенна екскурсія

2017-06-20

/Files/images/синевір.jpg

З любов’ю до рідного краю!

З метою вивчення історії рідного краю, виховання поваги до історичного минулого Закарпаття, патріотизму, гордості за рідну землю і бережливого ставлення до історичних пам’яток та природи рідної землі для учнів Костринської ЗОШ-інтернату ІІ-ІІІ ступенів була організована й проведена дводенна екскурсія. 20-21 червня учні та педагоги школи здійснили поїздку за маршрутом с. Кострино –с. Верхня Грабівниця (Бункер Лінії Арпада) -с. Пилипець ( г. Гемба, водоспад Шипіт)- озеро Синевір – Колочава (Старе село).

Ідея цієї мандрівки в колективі визрівала давно.І ось– здійснилось! 20 червня о сьомій ранку автобус зі щасливими й сповненими приємних очікувань учнями вирушив у напрямку здійснення мрії! Навіть сама природа сприяла цій мандрівці: припинились дощі, які випадали декілька днів поспіль, а ранкове сонце грайливо заглядало і лагідно усміхалось до дітей. Учні із захватом спостерігали за мальовничими краєвидами за вікном шкільного автобуса. Але найцікавіше і найзахопливіше чекало їх попереду.

Перша зупинка - бункер лінія Арпада. Лінія Арпада — наймогутніша оборонна лінія, що створювалася угорськими військами в Східних Карпатах. Будівництво її датується з жовтня 1939 — 1944 роках, і простяглася майже на 600-700 кілометрів по Карпатському хребту. Перебуваючи тут в черговий раз, почувши розповідь про героїчні події про боротьбу наших предків за визволення рідного Закарпаття, діти пройнялись гордістю і повагою за своїх захисників і свою історію.

Друга зупинка відбулась біля водоспаду Шипіт. Захвату і здивуванню дітей не було меж. Вони зачаровано дивились на це диво природи й довго не могли відвести щасливих очей від водних каскадів, які з гуркотом спадали вниз. А як легко і солодко дихалось біля цієї водної стихії!

«Водяним» брендом Закарпаття є Шипіт. За популярністю він поступається лише озеру Синевир. Хоча потенціал Шипоту значно більший. Це не лише водоспад, а ще й місце популярного молодіжного фестивалю плюс канатна дорога на сусідню гору Гемба — з пишними краєвидами.

Сам водоспад заввишки 14 метрів, має п’ять каскадів. Навіть не віриться, що оцю махіну живить річка Пилипець, яку нижче за течією можна просто перескочити.

Не треба бути великім топоніміком, аби здогадатись, що назва водоспаду пов’язана зі словами «шепіт», «шепотіти». Є й легенда, яка не відрізняється оригінальністю. Бідний селянин Іванко любить куркульку Марійку. Мама дівчини усіляко відговорює доню від стосунків з бідосиком. Але юнка серйозно налаштована побратися з хлопцем, мотивуючи тим, що з милим рай і в наметі. Мама з розпачу проклинає закохану пару. Того ж дня під час сильної зливи молодята падають у річку. Вода швидко несе їх, потім обрив, водоспад і — фініта ля комедія.

Але це не все. Мама дівчини з горя втрачає розум. Тепер у гуркоті водоспаду вона чує голоси та достає перехожих криками: «Чуєте! То вони, вони шепочуться, моя Марійка та Іванко!». Ось так.

Ще по дорозі на водоспад в очі кидаються яскраво одягнені молоді люди. Вони продають ягоду, зібрану на сусідніх схилах, співають, грають на барабанах варять каву і тим заробляють якусь копійку. Їх поява тут зовсім не випадкова, адже Шипіт — це своєрідна мекка представників молодіжних і не дуже субкультур.

Наступна зупинка - гірськолижний витяг на г.Гембу. Гора Гемба – чудове місце. Гір там багацько, та не на кожну веде канатна дорога. Крісельний підйомник села Пилипець вигідний двома речами. По-перше, він працює цілий рік, а по-друге — це найдовший витяг Закарпаття. Його довжина становить 1650 метрів, підйом займає 20 хвилин в один кінець.

Гемба є частиною гірського масиву полонини Боржава, який інколи називають Боржавським хребтом. Поки їдеш вверх, то ніби нічого цікавого: під ногами кущі, кози пасуться, мимо проїжджають опори витягу. Та на вершині перед тобою відкривається така панорама, що перші хвилини стоїш приголомшеним. Карпати — дуже мальовничі гори, але краєвид з Гемби, певно, б’є всі рекорди фотогенічності.

Поруч із підйомником вросла в землю своєрідна дерев’яна халабуда. Це знаменита «Чайовня». Інтер’єр «Чайовні» чимось навіює романтичну атмосферу, а імбирний чай має неповторний смак. Але головний скарб кафе — краєвиди за вікном...

Вечоріє…

На території школи, де зупинилися на нічліг, мандрівники радіють дружній спортивній зустрічі з місцевими учнями на футбольному полі з штучним покриттям.

Зранку, відпочивши, вихованці зі своїми наставниками продовжили мандрівку.

Наступною зупинкою стало озеро Синевір. Мальовничі краєвиди озера і велич гірських вершин, які його оточують, викликали у дітей справжній захват.

Синеви́р (інші назви — Синєви́р, Морське Око) — найбільше озеро Українських Карпат. Розташоване в Міжгірському районі Закарпатської області, в гірському масиві Внутрішні Ґорґани. Входить до складу Національного природного парку «Синевир». У прозорій воді озера добре почуваються форель озерна, райдужна та струмкова.

Краєвиди відзначаються надзвичайною мальовничістю й величністю. Стрімкі схили, вкриті стрункими ялинами, вік яких становить 140—160 років, спадають прямо до водної поверхні. Посередині озера розмістився, немов зіниця блакитного ока, невеликий острівець площею всього кілька метрів. Звідси і народна назва озера — Морське Око.

Люди своєю творчою фантазією намагаються доповнити красу природи. Архітектор Юрій Соломін вдало вписав оглядові майданчики в навколишній ландшафт. А на півострівці височить вирізана із червоного дерева скульптурна композиція «Синь і Вир» (скульптори Іван Бродин і Михайло Санич), яка знизу опирається на металеву основу. Висота монумента становить 13 метрів.

Згідно з легендою мальовниче озеро утворилося від потоку сліз графської доньки Синь на місці, де її коханого, простого верховинського пастуха Вира, за наказом графа було вбито кам'яною брилою за його жебрацьке походження.

Мовчазні і сповнені емоцій мандрівники вирушили до зупинки – села Колочави, села десяти музеїв. Довго ходили екскурсанти територією музею «Старе село». Тут вони побачили Колочавську вузькоколійку, станцію Чертежик , посиділи й сфотографувались на панській бричці, відвідали хату-музей опришка Шугая, церковну школу, відділок поліції, кнайпу, будинок шевця, баню.

Наситившись енергією гір і магічних місць, збагативши свої знання з етнографії рідного краю, екскурсійний автобус вирушив додому .

Пообіді , стомлені, але щасливі і горді за нашу Срібну Землю, переповнені незабутніми емоціями та враженнями, екскурсанти повернулись до рідних домівок.

І ще довго звучатимуть дитячі перекази, згадки та перегляд зроблених фотографій про вдалу мандрівку.

/Files/images/бункеррр.jpg/Files/images/шипіттт.jpg
/Files/images/гимба.jpg/Files/images/дорога на шипіт.jpg
/Files/images/футбол.jpg/Files/images/синевір1.jpg
/Files/images/старе село.jpg/Files/images/синевір2.jpg
/Files/images/музей школа.jpg/Files/images/коліяяяя.jpg
Кiлькiсть переглядiв: 1672