ЮВІЛЕЙ ШКОЛИ

2018-01-12

Школо моя, радість моя…Невпізнанною зробили тебе роки … Та все ж ти така рідна, світла, дорога. Бо ти – колиска, ти – гавань, ти – рідний дім великої дружної сім’ї.

Повернімося подумки у той далекий 1967 рік. У тихому й затишному куточку, майже в самому центрі села Кострино, піднеслася над землею, оточена ще зовсім юними, тендітними берізками і, хоча й молодими, але поважними каштанами, нова сільська школа. І потекли дзвінким, веселим потоком до неї її перші учні. Ті, хто як бджоли на мед, летіли до храму науки, бо кликав їх той малиновий дзвін, бо хотіли вчитися новому, бо хотіли будувати краще життя на верховинській землі… Уже через декілька років про Костринську школу знали всі. Знали і тут, на рідній, чарівній, зеленій і такій славній Великоберезнянщині, і далеко за її межами. Адже шкільні випускники – то кращі люди нашого Закарпаття та й всієї України.

Пройшли роки, десятиліття… А ти, школо, така ж рідна і близька, така ж бажана, бо ти – альма-мати, ти – дороговказ, ти – маяк!.. Сьогодні твої коридори ніби ширші, а класи – світліші. Та так воно дійсно і є, бо тут все по-новому: і інтер’єр, і дух новітніх технологій, і комп’ютерний клас, і бібліотека , і кабінет психолога, і методичний кабінет, і спортзал, і світла, велика, затишна їдальня. Одне тільки тут залишилося таким, як і майже 50 років тому: великий, дружний, працьовитий і творчо мислячий колектив учителів, батьків і учнів. Це – сім’я, у якої і радощі, і невдачі – навпіл. Це колектив-шукач,який прагне до всього нового, прогресивного. Це уроки й свята, це олімпіади й конкурси, це вечори й екскурсії, це мандрівки, це зустрічі з ветеранами війни і праці… Це перший дзвінок і останній – велика радість, що об’єднує учнів, учителів, батьків.

І сьогодні, в цей рік – рік п’ятидесятилітнього ювілею, колишні випускники злетілися до тебе, рідна школо, мов пташенята, що в різні роки випурхнули з твого гніздечка і полетіли у світи далекі, незвідані, незнані. Прийшли, щоб вклонитися і школі, і дорогим учителям. Адже у них… знову та ж доріжка в клас, щоб дарувати своїм вихованцям те розумне, вічне, незгасиме полум’я любові до навчання, до рідної землі, до її найпрекрасніших людей, до життя, до славної історії України-неньки, до батька-матері, бо без неї, цієї любові, не буде справжньої людини, не усміхатиметься з голубих небес сонце, не лунатиме наша задушевна українська пісня…

Цього дня на шкільному подвір’ї зустрічалися колишні першокласники, випускники, ветерани педагогічної праці, сьогоднішні вчителі. Юні україночки – сьогоднішні школярі гостинно запросили всіх до святкового залу. І розпочалася цікава історія – телевізійна програма «Раді зустрітися». Найперші слова вітання пролунали від протоїєрея Михаїла та Серафима. Зустріч поколінь вітальним словом розпочала сьогоднішній директор школи – представник молодого покоління вчителів і разом з тим представник вчительської династії Яцуга Олеся Василівна. Згодом ведучі – журналісти провели експрес - інтерв’ю із присутніми гостями. Слова – привітання вчительському та учнівському колективу, всім присутнім висловив голова районної державної адміністрації Cимочко Василь Васильович, заступник голови районної державної адміністрації Мицьо Іван Іванович, голова районної ради Ярослав Шукаль, керівник райкому профспілки працівників освіти Пекар Микола Дмитрович. А відомі й талановиті колишні випускники школи Василь Іванович Чурей, Віктор Петрович Амарович, Василь Іванович Риган, Юрій Миколайович Сегеда, Іван Станкович Сегеда та Ярослав Андрійович Повханич юним журналістам розповіли в інтервю і про шкільні дитячі вибрики, і про перше кохання, і про незабутні зустрічі. Такі захоплюючі й веселі спогади колишніх випускників доповнила відмінниця – учениця, а сьогоднішня директор школи Дуб Василина Федорівна, яка пригадала своє навчання в стінах школи й теж привітала щиро всіх присутніх: випускників, вчителів, гостей.

Теплими й щирими спогадами про минулі роки поділилися з присутніми ветерани педагогічної праці - колишній директор школи Ласлофі Ольга Петрівна та заступник директора школи у минулому Баран Онисія Станківна. Їх розповіді подумки вертали у той далекий час, коли здавалося, що все життя ще попереду, що найкраща пісня ще не співана, що діти ще маленькі. Як подарунок від сьогоднішніх школярів – їх внуків і внучок – для гостей звучали дзвінкі українські пісні, щирі слова вдячності й побажань, веселі інсценівки. І разом зі вчителем музичного мистецтва Галиною Олексіївною Шаранич учні виконали рідні закарпатські колядки, які підхопив увесь зал.

Скільки зворушливих спогадів, вітань, побажань лунало на святі!

Отож, рідно школо, нехай тече голубим безмежжям щастя твоїх вихованців, хай врожайною буде твоя педагогічна нива, хай високо в небі, обнявшись із сонцем, пливе веселкою доля твоєї великої, дружної сім’ї.